Відповіді на ##Білети. Біологія 63
в навколишньому середовищі) і внутрішні (пов’язані з його власною життєдіяльністю).
Зовнішні біологічні ритми — це ритми, що мають геофізичну природу,
пов’язані з обертанням Землі навколо своєї осі, а також Місяця навколо
Землі. Крім циклічного впливу абіотичних факторів, зовнішніми ритмами
для будь-якого організму є також закономірні зміни активності і поведінки
інших істот.
Внутрішні біологічні ритми — це передусім фізіологічні ритми організму,
ритмічні протікання більшості фізіологічних процесів.
Усі внутрішні ритми організмів інтегровані в цілісну систему і виступають
як загальна періодичність поведінки організму. Як для зовнішніх,
так і для внутрішніх ритмів, настання чергової фази залежить насамперед
від часу. Час виступає як один із найважливіших факторів, на який мусять
реагувати живі організми, пристосовуючись до циклічних змін у природі.
Багато змін у життєдіяльності організмів збігається за періодом із зовнішніми,
геофізичними циклами. Це так звані адаптивні біологічні ритми,
які виникли як пристосування фізіології живих істот до регуляторних екологічних
змін у навколишньому середовищі. Саме цим вони відрізняються
від суто фізіологічних ритмів, які підтримують безперервну життєдіяльність
організму, дихання, кровообіг, поділ клітин тощо. До адаптивних біологічних
ритмів належать:
• добові (сон і активний час, зміна температури тіла, ритму серцевих
скорочень, глибини і частоти дихання, потовиділення тощо);
• місячні (менструальний цикл у жінок);
• річні (народження потомства);
• багаторічні (циклічність сонячної активності).
Природжені і добові ритми лежать в основі здатності організмів відчувати
час. Цю здатність живих організмів називають «біологічним годинником».
Одним із факторів середовища, який змінюється найбільш точно і регулярно,
є тривалість світлого періоду доби. Реакція організму на сезонні
зміни тривалості дня дістала назву фотоперіодизму.
2. Д айте характеристику плазунів та опишіть ускладнення їхньої будови
порівняно із земноводними.
Плазуни, або рептилії — перший клас справжніх наземних хребетних
тварин. Вони широко заселили різноманітні ділянки суходолу, незначна
частина видів вторинно перейшла до життя у воді. До рептилій належать
роди Лускаті (ящірки та змії), Черепахи, Крокодили та викопні динозаври
і звірозубі ящери.
У плазунів порівняно з земноводними:
• Шкіра втратила здатність до газообміну і виділення продуктів життєдіяльності.
• Періодично відбувається линяння.
• Шийний відділ хребта може бути утворений різною кількістю (але
не менше 8) рухомо з’єднаних між собою хребців. Перший шийний
хребець має вигляд кільця і може обертатися навколо зубоподібного
відростка другого шийного хребця, що дає змогу повертати
голову в різні боки. До хребців грудного відділу осьового скелету
64 прикріплюються ребра, які з’єднуючись із грудиною, утворюють
грудну клітку (крім змій). Плечовий пояс з’єднується із грудиною,
що забезпечує його більшу міцність. Кінцівки збільшилися у розмірах
і перемістилися під тулуб, що дало змогу підняти тіло над ґрунтом
і прискорити швидкість руху.
• М’язи більш диференційовані. Добре розвинені жувальні та міжреберні
м’язи.
• Зуби, зазвичай, недиференційовані, у слині є ферменти, в отруйних
змій є отрута.
• Між тонкою і товстою кишкою розвинена зачаткова сліпа кишка.
• Механізм дихання інший, більш досконалий. Добре розвинені, великі
за розмірами легені мають губчасту структуру. Дихання відбувається
за рахунок скорочень міжреберних м’язів.
• Серце трикамерне, однак у шлуночку є неповна перетинка, що відокремлює
артеріальну кров від венозної.
• Нирки вкорочені, розташовані поблизу тазового поясу.
• Наявна кора великих півкуль головного мозку, що пов’язано з ускладненням
поведінки.
• Мозочок краще розвинений, тому що рухи більш різноманітні.
• Висока чутливість органів нюху.
• Внутрішнє запліднення і розмноження — на суходолі.
• Яйця вкриті товстими оболонками, що перешкоджають висиханню
і мають значний запас жовтка для живлення зародка.
• Розвиток прямий.
3. О бґрунтуйте значення раціонального харчування для забезпечення
нормальної життєдіяльності організму людини.
Одним із важливих питань гігієни травної системи є проблема раціонального
харчування.
Раціональне харчування характеризується такими показниками:
• воно повинно бути повноцінним, або якісним, режимним;
• забезпечувати необхідні енерговитрати;
• бути збалансованим.
Одним із важливих принципів раціонального харчування є дотримання
енергетичного балансу організму, тобто кількість енергії, що надходить до
організму з їжею, має відповідати енергетичним витратам організму. Коли
енергетичні витрати менші, ніж кількість енергії в їжі, що споживається,
зростає маса тіла в основному за рахунок жирової тканини.
Під нормою харчування розуміють загальну кількість їжі, її компонентів,
яка зумовлює нормальний стан здоров’я людей різного віку, статі, способу
життя і праці, відповідає біологічній природі людини. Норми харчування
повинні задовольняти енергетичні потреби організму. Як надмірне, так
і недостатнє споживання їжі, негативно відбивається на здоров’ї.
Їжа повинна містити білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, воду, вітаміни.
Жоден продукт не може повністю задовольнити потреби організму
в усіх речовинах. Тому у харчування людини потрібно вводити білкові
продукти, тваринні і рослинні жири, овочі, фрукти, багаті на вітаміни та
мінеральні солі.
Відповіді на ##Білети. Біологія 65
Харчування повинно бути режимним (найкраще приймати їжу чотири
рази на день через 4–5 годин).
- перший і другий сніданки в сумі повинні становити близько 25 %
загальної кількості їжі;
- обід — близько 50 %;
- полудень — 15 %;
- вечеря — 10 %.
У добовому раціоні дорослих людей білки, жири і вуглеводи використовуються
у співвідношенні 1 : 1 : 4. Важливою ознакою раціонального харчування
є біологічна повноцінність харчування, яка залежить від необхідної
кількості вітамінів, дотримання правил зберігання продуктів тощо.
Організація раціонального харчування запобігає підвищеному відкладанню
жиру за недостатнього фізичного навантаження, при розвитку атеросклерозу,
недостатності кровопостачання серця, інфаркту міокарда, гіпертонічній
хворобі, захворюванням травної та видільної систем.