1. Охарактеризуйте основні принципи природоохоронної роботи в Україні. Розкажіть про природно-заповідний фонд України та своєї області.
Природоохоронні роботи, які ведуться в Україні, є частиною політики раціонального природокористування. Природоохоронні заходи можна умовно розділити на:
* вивчення окремих ПК і компонентів природи;
* встановлення причин змін, що відбулися (організація моніторингу);
* розробку рекомендацій і заходів щодо відновлення ПК і окремих компонентів;
* прогнозування перспектив розвитку ПК.
У наш час господарська діяльність в Україні розвинена настільки, що переважають антропогенні ПК, важко назвати збережені без змін компоненти природи. Важливою частиною природоохоронної політики України є створення природно-заповідного фонду.
Природно-заповідний фонд — система територій суші або водного простору, де ведеться охорона, вивчення й відновлення ПК, а також окремих компонентів природи (наприклад: птахів, рослинності, ґрунтів). В Україні прийнято закон «Про природно-заповідний фонд України», що передбачає статус територій, які охороняються:
1. Заповідники — це невеликі, особливо цінні ПК, території яких мало змінилися під впливом людини. Тут назавжди виключається господарська діяльність, вони є полігонами для наукових досліджень.
2. Заказники — це території, які виділяються для охорони окремих видів рослин або тварин, геологічних або палеонтологічних об'єктів. Господарська діяльність тут обмежена.
3. Пам'ятники природи — рідкісні, унікальні об'єкти природи, що мають природно-історичну, наукову або естетичну цінність. Бувають біологічні, геологічні, гідрогеологічні (озера, болота та ін.).
4. Природні національні парки — відносно більші території, мало змінені людиною, що включають різні ПК і виконують наукові, просвітні, естетичні, виховні або рекреаційні функції.
5. Біосферні заповідники — це новий тип територій, що охороняються, головною метою яких є збереження генетичного фонду біосфери.
В Україні природно-заповідний фонд становить 3,7 % площі (6,5 тис. об'єктів різної категорії).
2. Проаналізуйте сучасний стан міграційних процесів в Україні. Розкажіть про особливості формування Української діаспори.
Міграція населення — це пересування населення з одного місця в інше на постійне або тимчасове проживання. Міграції бувають внутрішні (внутрішньодержавні) і зовнішні (міждержавні), різняться за строками — сезонні й маятникові.
Особливості внутрішніх міграцій України: вони не впливають на зміну чисельності населення; переважають міграції із села в місто.
Особливості зовнішніх міграцій України: головна їхня причина — соціально-економічна (кількість робочих місць, рівень оплати, умови праці). Люди середнього віку виїжджають на сезонні роботи
(Іспанія, Греція, Португалія — збір урожаю); висококваліфіковані трудові ресурси, наукові співробітники — у більше розвинені країни, де оплата праці вища; люди будівельних спеціальностей, нафтовики, гірники — на схід (РФ, Казахстан). Приїжджають переважно громадяни колишнього СРСР (етнічні українці, кримські татари). Також приїжджають представники азіатського регіону (Китай, Індія, В'єтнам, Північна Корея, Узбекистан та ін.) — займаються торгівлею, отримують освіту.
Міграційне сальдо — це різниця між числом іммігрантів і емігрантів. В Україні міграційне сальдо показує, що чисельність даних груп приблизно рівна.
Біженці — особлива група мігрантів, що залишили своє місце проживання у зв'язку зі стихійними лихами, катастрофами тощо. В Україні люди залишають зону Чорнобильської катастрофи.
Діаспора — розселення частини етносу за межами країни. Українська діаспора ділиться на східну й західну.
* Західна діаспора: США (більше 2,2 млн чол.), Канада (близько 1 млн чол.), Бразилія, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін. Зберегла мову, традиції.
* Східна діаспора — втратила мову, традиції, розсіяна по території країн колишнього СРСР.
3. За допомогою тематичних карт дайте характеристику санаторно-курортного та туристичного господарства України.
Відпочинок людини називається рекреацією. Діяльність, спрямована на задоволення потреб людини у відпочинку, лікуванні, туризмі називається рекреаційною діяльністю.
В Україні присутні необхідні умови для формування багатофункціонального рекреаційного комплексу.
Його можна розділити на дві групи:
* санаторно-курортний;
* туристичний (пізнавальний).
Санаторно-курортний комплекс України спирається на значну ресурсну базу:
* лікувальні грязі представлені: унікальним родовищем озокериту Бориславським (Львівська область); торф'яними — у Львівській і Івано-Франківській областях; сульфідними — у Куяльнику й Шаболатському (Одеська обл.); а також Черкаську (Крим);
* лісолікувальні ресурси використаються в Закарпатській, Київській, Житомирській, Черкаській областях.
* Українські Карпати й Кримські гори, ПБК характеризуються чистим повітрям, наповненим киснем, підвищеною вологістю; тут розташувалися курорти Яремча, Ворохта, Космач та ін.;
* мінеральні джерела (Трускавець);
* кліматичні ресурси районів України різноманітні, у цілому сприятливі для відпочинку (від 9,5–10,5 місяців на рік).
* пізнавальні ресурси представлені історико-архітектурними пам'ятками Києва, Чернігова, Львова, Одеси та інших міст.
В Україні діють близько 45 курортів міжнародного значення (Ялта); більше 13 курортів місцевого значення; близько 400 санаторіїв; існує понад 300 територій, де плануються зони лікування, відпочинку, туризму.
Найбільші курорти ПБК у Місхорі, Лівадії, Масандрі, Ялті, Гурзуфі, Алушті та ін.
На березі Азовського моря — Бердянськ, Кирилівка.